Попередження утворення корозії кузовів і крил автомобілів
Лакофарбові покриття автомобілів — це складна багатошарова система,
Складається з ґрунту, шпаклівки й емалі. При доборі компонентів цієї системи
враховують принцип, за яким кожен шар має виявити максимально східні для
нього технічні властивості. Наприклад, ґрунтовка повинна мати адгезію до
металу і водонепроникність, емаль зовнішнього шару має бути стійкою проти
дії агресивного навколишнього середовища, мати механічну міцність і високі
декоративні властивості.
Для пофарбування кузовів легкових автомобілів застосовують нові мела-
міноалкідні емалі гарячого сушіння. Порівняно з нітроцелюлозними ці емалі
мають кращі декоративні властивості, вищі атмосферостійкість, твердість, ела-
стичність, стійкість проти періодичної дії мінерального масла, бензину та
інших агресивних продуктів. Застосування таких емалей дало змогу підвищити
загальну корозійну стійкість автомобільних покриттів і поліпшити їхні
декоративні властивості. Однак треба брати до уваги, що забруднення
навколишнього середовища внаслідок збільшення в атмосфері продуктів
згоряння палива, викидів промислових підприємств не може не вплинути на
руйнування лакофарбового покриття.
У лакофарбових покриттях автомобілів настають зміни хімічних і фізичних
властивостей лакофарбових покриттів (старіння). Одним із проявів старіння
покриттів є деструкція лакофарбового покриття: окислювальна, термічна і
фотохімічна. У плівці лакофарбового покриття під дією кисню повітря,
підвищеної температури й ультрафіолетового проміння відбуваються окис-
лювальні процеси, розрив основного ланцюга макромолекул плївкоутворюю-чого
полімеру та інші хімічні зміни. Втрачається еластичність покриття. Воно стає
крихким, менш стійким проти деформації і вібрації. Під час експлуатації
автомобіля утворюються мікротріщини.
У літній період на поверхні покриття настають різкі зміни температури,
які спричиняють місцеві напруження, а потім і мікротріщини. Такі тріщини
зменшують блиск, збільшують пилонагромадження. Через мікротріщини проникає
волога, яка ще більше руйнує покриття. Тріщини ширшають, поглиблюються і
досягають поверхні металу. Починається корозія кузова автомобіля. Це дуже
небажаний процес. Лакофарбове покриття під час старіння зазнає й інших змін,
які погіршують його якість. Так, під дією ультрафіолетового проміння тонкий
поверхневий шар плівки окислюється з виділенням пігменту. Цей процес
називається «крейдінням». Змінюється колір, з'являється білястість, зменшується
блиск, що в кінцевому підсумку погіршує декоративний вигляд лакофарбового
Руйнування лакофарбового покриття посилюють різні забруднення (тверді і
рідкі матеріали, газ, пил, сажа, частинки асфальту, мінеральні масла і мастильні
матеріали), які нагромаджуються на автомобілі при його експлуатації.
Повністю запобігти старінню лакофарбового покриття неможливо, проте
зменшити його руйнування можна правильним і кваліфікованим технічним
обслуговуванням покриття.
Найважливіша умова захисту автомобіля від спрацьовування, продовження
терміну його служби, збереження охайного зовнішнього вигляду — це
регулярне і своєчасне виконання косметичних операцій. На обробленій поверхні
автомобіля утворюється захисна жирова або воскова плівка, яка не дає змоги
забрудненням стикатися безпосередньо з матеріалом (пофарбуванням або
оголеним металом) й осідати в порах, щілинах, тріщинах. Забруднення тільки
прилипають до захисної плівки або стікають з неї. Склад забруднень залежить
від умов, у яких експлуатується автомобіль.
Для кузовів і крил характерні, в основному, види корозії електрохімії
атмосферна, щілиста, контактна, ножова, ниткоподібна, фретинг-корозія і ін.
Вона може мати вид плям, точок, крізних або глибоких виразок. В точках-
стовпчиках, що утворилися, продукти корозії розвивають тиск 20—50 МПа І
руйнують метал. Суцільна корозія може іноді служити пасивним захистом
металу, тобто припиняти процес його руйнування. Це слід брати до уваги І
умовах експлуатації автомобільної техніки.
У загальному випадку забруднення на поверхні кузова автомобіля
складаються з кількох взаємопроникаючих шарів,
Перший шар — вільно прилиплі частинки силікатів, змішані з органічними
речовинами різних розмірів. Цей шар досить легко усувають струменем води або
обережним миттям, щоб при цьому не пошкодити лакофарбове покриття.
Другий шар складається з частинок відпрацьованих газів автомобілів, са-
жових осадків із атмосфери, продуктів спрацьовування асфальтового покриття
доріг, решток комах та інших забруднень органічного характеру. Цей шар змити
водою не можна. Для його видалення застосовують різні хімічні препарати типу
Третій шар утворюють окислені поліруючі і консервуючі препарати з
домішками зруйнованого лакофарбового покриття.
Четвертий шар складається з частинок пігменту, оточених вільними час-
тинками, що виділились із синтетичних смол лакових покриттів.
Третій і четвертий шари видаляють хімічним способом (якщо шари не дуже
старі) або шліфувальними пастами (для застарілих шарів).
Боротьба з корозією автомобіля.
Як показують дослідження, в кузовах легкових автомобілів після трьох
років експлуатації виникає безліч вогнищ корозії, загальною площею
пошкодження 150—230 тис. см2
припинити в процесі експлуатації автомобілів.
Корозію розрізняють:
за характером руйнування — на загальну і локальну;
за видом корозійного середовища — на атмосферну, газову, грунтову,
кислотну, сольову, водну;
за видом процесу — на хімічну і електрохімічну.
. При цьому до 65% вогнищ корозії не вдається
Для кузовів і крил характерні в основному електрохімічні види корозії:
атмосферна, щілинна, контактна, ножова, ниткоподібна, фретинг-корозія та
ін. Розрізняють місцеву й суцільну корозії. Вони можуть мати вигляд плям,
цяток, наскрізних або глибоких виразок. У цятках-стовпчиках продукти ко-
розії розвивають тиск 20...50 МПа і руйнують метал. Суцільна корозія може
іноді бути пасивним захистом металу, тобто припиняти процес його руйну-
вання. Це треба брати до уваги в умовах експлуатації автомобільної техніки.
Хімічна корозія полягає в прямій дії активних речовин навколишнього
середовища на метал. Електрохімічна корозія виникає унаслідок утворення
гальванічного елемента, електродами якого є різні метали (сталь — алюміній,
сталь — мідь, сталь — цинк і ін.).
Загальна корозія виникає на крупних незахищених поверхнях кузова під
дією сольових розчинів вологи. Корозія відбувається з максимальною
інтенсивністю при концентрації сольового розчину від 2 до 5%. Інтенсивність
загальної корозії для сталевих деталей може досягати 30-40 мкм, а цинкових — 8
мкм в рік і збільшується при значній концентрації в повітрі продуктів згоряння.
Так, інтенсивність корозії в містах і на дорогах відповідно складає ЗО і 5 мкм в
рік. При збільшенні вогкості повітря від 60 до 90% інтенсивність корозії зростає в
Локальна корозія виникає на обмежених ділянках і виявляється у вигляді
щілистої, точкової і підшарної, корозії.
Щілиста корозія відбувається в невеликих зазорах і щілинах, де довгий час
зберігається волога або бруд, наприклад, в місцях точкової зварки кузова.
Точкова корозія виникає в місцях механічного пошкодження лакофарбного
покриття унаслідок ударів щебеня або гравія, на гальмівних трубопроводах,
виготовлених із сталі із захисним шаром міді, а також на деталях, що мають
декоративні хромовонікелеві покриття.
Підшарна корозія є наслідком пористості і гігроскопічності неметалевих
(лакофарбних) покриттів, через які до поверхні металу проникають корозійно-
активні речовини.
На автомобільних заводах днища і крила автомобілів покривають в
основному бітумними складами: мастика 580, 218 і Д-11А (на ВАЗІ). Термін їх дії
залежно від умов експлуатації від одного до двох років. Бітумні покриття добре
протистоять дії вологи, води і солі, але нестійкі до ударів гравія і піску,
неморозостійкі, а також чутливі до температурних перепадів.
Перед нанесенням нового покриття всі пошкоджені корозією місця —
днища, крила і інші ретельно промиваються сильним струменем води під тиском,
після нього вогнища корозії
Захист автомобільних кузовів і крил від корозії — надзвичайно складна і
багатостороння проблема. Вона торкається металургів, конструкторів, технологів
і автоексплуатаційників. Тут розглянуті тільки ті заходи попередження корозії
кузовів і крил, які можуть бути вирішені в умовах експлуатації автомобілів.
Не зовсім правильно існуюча думка, що головною причиною,
прискорюючою корозію, є застосування на дорогах солей в зимовий час для
очищення льоду. Солі на дорогах інтенсифікують корозійні процеси тільки тоді,
коли кузов за своєю конструкцією і технологією виготовлення має слабку
корозійну стійкість.
Захист автомобільних кузовів і крил від корозії — дуже складна й різно-
бічна проблема. Вона стосується металургів, конструкторів, технологів і авто-
експлуатаційників. Тут розглянуті тільки ті заходи запобігання корозії ку-
зовів і крил, які можуть бути застосовані в умовах експлуатації автомобілів.
У холодну пору року перепад температур між внутрішнім простором
кузова і зовнішніми стінками значний. У міжобшивному просторі
утворюється конденсат вологи. У цей простір через погану герметизацію
кузова потрапляє пил, забруднений оксидами вуглецю, нітридами та іншими
речовинами. Утворюється мікрогальванічна ванна тривалої дії, яка породжує
осередки місцевої корозії.
Практика експлуатації автомобілів показала, що корозії запобігти
значно легше, ніж боротися з нею після початку корозійного процесу. Тому в
умовах ВАТ АТП треба створити чітку систему захисту кузовів від корозії в
процесі виконання профілактичного обслуговування. Особливо це стосується
технології миття автомобіля. Після миття кузов треба старанно просушити,
інакше він зазнає інтенсивної корозії. Якщо мокрий автомобіль поставити в
теплий гараж без попереднього сушіння, процес корозії прискорюється в 3...
4 рази. Прогресування корозії у цих випадках можна пояснити так. На гра-
ниці краплини води й поверхні кузова створюється електричне поле з напру-
гою 6...12 В. Електрони пробивають лакофарбовий шар покриття, і в цих
місцях починають виникати осередки корозії.
Такому небезпечному явищу можна запобігти, якщо під час ТО-1 і ТО-
2 старанно перевіряти стан лакофарбових і антикорозійних покриттів. Вия-
вивши відшарування, появу щітки або інших пошкоджень покриття, треба ці
місця старанно очистити добіла металевою щіткою або голкофрезою (якщо
важко повністю видалити продукти корозії з пофарбованих поверхонь у важ-
кодоступних місцях, то застосовують ґрунт-перетворювач корозії (ВД-0112),
знежирити уайт-спіритом, протерти серветкою, потім покрити фарбою або
антикорозійною мастикою. Покриття наносять акуратно, стежачи за чисто-
тою поверхні, оскільки потрапляння найменших твердих частинок під фарбу,
ґрунт або антикорозійне покриття веде до розвитку ниткоподібної корозії,
яка поширюється у вигляді розгалуженого дерева.
Щілинна корозія розвивається в результаті скупчення пилу і вологи у
днищі кузова, кромках крил, місцях стику складальних одиниць кузова
(зазори і щілини), нижніх порожнинах дверей, надколісних арках, нижніх
частинах боковин, закритих поріжках, місцях установлення хромованих
деталей та в інших місцях. На замкнуті елементи кузова (поріжки, нижні
частини дверей і боковин та ін.) треба звертати особливу увагу, їх дуже важко
вберегти від корозії. Проте якщо зробити технологічні отвори і ввести через
них усередину пневморозпилюва-чем антикорозійне покриття, то корозії
можна запобігти. Антикорозійні покриття в такі елементи вводять шприц-
пістолетом (АР-1141), що має діаметр сопла 7 мм і розвиває тиск до 2 МПа.
Якщо немає шприц-пістолета, то можна використовувати і звичайні
фарборозпилювачі, розточивши їхній вихідний отвір до 7...8 мм і обладнавши
кутовими насадками для повнішого обпилення внутрішніх поверхонь
елементів кузова. Закінчивши обпилення, технологічні отвори закривають
гумовими або поліетиленовими пробками.
Для обробки внутрішніх поверхонь кузова найкраще застосовувати вос-
кові суміші ПС-6, ПЭВ-74, суміш «Тектил» (Англія), типу «Карол» (Угорщина)
та ін., можна також використовувати бітумні мастики марки МСА і № 580,
розведені уайт-спіритом. У мастику № 580 доцільно при цьому додати 10 %
гумового клею.
На автомобільних заводах днища і крила автомобілів покривають в
основному бітумними складами: мастика 580, 218 і Д-11А (на ВАЗі). Термін їх дії
залежно від умов експлуатації від одного до двох років. Бітумні покриття добре
протистоять дії вологи, води і солі, але нестійкі до ударів гравія і піску,
неморозостійкі, а також чутливі до температурних перепадів.
Перед нанесенням нового покриття всі пошкоджені корозією місця —
днища, крила і інші ретельно промиваються сильним струменем води під тиском,
після нього вогнища корозії
Кузови обробляють як безповітряною, так і повітряною розпиленням. Дрібні
пошкодження кузова можна також усунути комплектом ремонтних матеріалів,
створеним на базі алкилрезорціонової епоксидної смоли. Комплект складається з
матеріалів: клею ЕПО, мастики АРЕМ і лакофарбного покриття АРЕП. До цих
матеріалів додається затверджувач на базі поліетиленполіаміна.
Хромовані деталі на кузові слід ставити через тонку поліізобутиленову або
поліетиленово-тетрафталатну плівку. Строго заборонено ставити на кузов різні
болти, гвинти (особливо самонарізуючі гвинти без цинкових або кадмієвих
покриттів) в процесі виконання профілактичних і ремонтних робіт.
Двічі в рік (навесні і восени) слід ретельно оглядати кузов, виділяти
пошкоджені ділянки, захищати їх і покривати антикорозійними складами. По
можливості необхідно при митті застосовувати нежорсткі капронові щітки, знімати
електростатичну електрику, правильно застосовувати режими миття при високому
тиску води і ін.